Звіробій – від 99 хвороб!

Звіробій - від 99 хвороб.

Звіробоєм його назвали, мабуть, тому, що нищить ця непоказна рослина найлютішого звіра – людські недуги. Рідко яка хвороба може встояти перед цілющою силою звіробою. І в народі це зілля має заслужену славу.

…Під час літньої грози блискавка вдарила в одиноку сосну, що росла посеред пшеничного поля. Запалала сосна, ніби велетенська свічка. Вогонь перекинувся на пшеницю почав поглинати плоди людської праці.

У колгоспному дворі вдарили на сполох, люди кинулися рятувати врожай. Помчали до поля пожежні машини з усіх навколишніх сіл.

Ціною неймовірних зусиль подолали люди вогонь, але без жертв не обійшлося. Юнак, який першим кинувся в бій з вогнем, не вберігся і дістав тяжкі опіки.
– Чи й виживе бідний хлопець, – сумно перешіптувалися люди.

Багато хто здавав кров, щоб перелити потерпілому. Ті, хто відвідував його в лікарні, переказували: там лікують так, як треба, до ран прикладають мазь, зроблену із квітів звіробою.

– А як казала стара Франчиха, – звіробій таку силу має, що ну! Ще моя небіжка бабця, хай земля їй пухом, розказували, що звіробій людину з могили може підвести й на ноги поставити!

I сталося так, як вона сказала: вийшов хлопець із лікарні живий і здоровий. От що значить звіробій!

Про цю траву дослідник і знавець народної медицини М. А. Носаль колись писав, що це найголовніша лікарська рослина із усіх йому відомих. За своєю терапевтичною силою звіробій може зрівнятися лише із свіжими ягодами суниці. Та суничний сезон обмежений трьома-чотирма тижнями (висушені ягоди втрачають свої лікувальні властивості), а звіробій і свіжий, і сушений – завжди ефективний. Люди називають цю рослину засобом від дев’яноста дев’яти хвороб.

На Україні звіробій ще звуть заячою крівцею, божою крівцею, а по-казахському він зветься «джарабай» – цілитель ран.

Звіробій, як лікарська рослина був відомий вже у Давній Греції. В Україні його застосовували з початку XVII століття, широко вводячи до сумішей лікарських рослин.

Зустрічається звіробій у лісовій лісостеповій та степовій зонах Європейської частини, на Кавказі, в Західному Сибіру та в горах Середньої Азії.

Звіробій – багаторічна трав’яниста рослина із родини звіробійних. Стебло її пряме, гіллясте, заввишки 30-80 сантиметрів. Листки дрібноваті, сидячі, супротивні, овальні, з великою кількістю крапок, які просвічуються. Квітки золотисто-жовті, зазвичай розташовані у вигляді щитка. Цвіте з червня до вересня. Росте на луках, галявинах, перелогах, серед чагарників і при дорозі.

3 лікувальною метою використовують надземну частину рослини. Вона містить до 10 процентів дубильних речовин, 0,05-0,01 процента ефірно олії, до 0,7 процента гіперину, холін, смоли, рутин, нікотинову кислоту, цериловий спирт, каротин, вітаміни С і РР, сліди алкалоїдів та фітонциди.

У народній медицині звіробій застосовують, як протизапальний засіб, при грипі та ангіні, хронічному ревматизмі, хворобах печінки, захворюваннях серця, нічному нетриманні сечі, і при багатьох жіночих хворобах .

Препарати, виготовлені із звіробою мають різноманітні лікувальні властивості: кровозупинні, в’яжучі, протизапальні, болетамувальні, антисептичні, ранозагоювальні, сечогінні та жовчогінні. Настої збуджують апетит, стимулюють видільну функцію різних органів, сприяють регенерації (відновленню) тканин, діють заспокійливо на нервову систему.

Спиртовий настій трави звіробою п’ють при ревматичних захворюваннях. Як зовнішній болетамувальний засіб у вигляді спиртового настою, а у вигляді мазі звіробій застосовують для розтирання суглобів та попереку, лікування ран виразок, пролежнів.

Клінічними дослідженнями доведено – ефірно-спиртовий настій цієї рослини ефективний при гострих та хронічних колітах.

Вже давно із звіробою виготовили препарат іманін – для лікування опіків (при їх загоюванні не лишається рубців), захворювань шкіри, свіжих та інфікованих ран, виразок, фурункулів, гнійних запалювальних процес в шкіри і навіть гострої нежиті.

Слід зауважити, однак, що п’ючи настій звіробою, потрібно пам’ятати: зловживати ним не варто.

Гарячий настій квітів звіробою, трохи підкислений оцтом або іншою кислотою, фарбує тканини у червоний колір. Іноді квіти і листя звіробою заварюють замість чаю.

Збирають надземні частини рослини під час цвітіння; їх очищають від товстих стебел, і суміш листків, квіток та дрібних верхніх стеблових частин сушать на горищі або навіть на відкритому повітрі.

Автор: Федір Мамчур, кандидат медичних наук.

Схожі записи:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *