Ожиріння все-таки передається у спадок

Причини ожиріння.

Нове дослідження надає дані на користь того, що гени відіграють важливу роль у проблемі ожиріння. Вчені говорять, що тепер вони можуть пояснити, чому деякі люди більш схильні до набору ваги і розвитку медичних станів, пов’язаних з ожирінням. У ході дослідження було проведено аналіз генетичних зразків взятих із понад 300000 людей. Дослідження дало можливість ідентифікувати 140 аналізів розташованих в наборах ДНК, які мають відношення до ожиріння. Також були відзначені нові біологічні траєкторії, пов’язані з вагою тіла і розподілом жирів.

Звіт про дослідження у вигляді двох статей було опубліковано в журналі «Природа» (Nature).

Дана робота являє собою, по суті, перший крок до визначення індивідуальних генів, які впливають на форму і розміри тіла людини. Протеїни, що виробляються генами, можуть представляти собою цілі для розробки нових ліків проти ожиріння.

Одна із статей дослідження сфокусована на гени, які визначають місця накопичення жирів в організмі, що безпосередньо формує ризик для здоров’я. Наприклад, люди з великою кількістю черевного жиру частіше страждають від метаболічних розладів, таких як — діабет другого типу, а також від серцево-судинних захворювань (порівняння проводилися з тими людьми, у кого більше жирових відкладень на стегнах або з рівномірним розподілом жиру по всьому тілу).

“Знання про генетичні розташування важливе з тієї причини, що різні жирові відклади являють собою неоднакову небезпеку для здоров’я”, каже старший автор роботи Карен Мольке, професор генетики медичної школи Університету Північної Кароліни. “Визначення того, як гени впливають на місця відкладення жирів, допоможе краще зрозуміти біологічні процеси, які стоять за різними медичними розладами, серед яких резистентність до інсуліну, діабету, метаболічного синдрому і захворювань серця”.

У другій статті розглядається зв’язок між генами і індексом маси тіла (ІМТ, співвідношення росту до ваги). Дослідники говорять, що їм вдалося виявити 97 генетичних асоціацій з ІМТ. Вони також встановили, що локуси, пов’язані з ІМТ, мають відношення до областей, які контролюють фактори апетиту і витрати енергії.

Схильність до ожиріння і збільшення ІМТ, на думку дослідників, не залежить від одного гена або генетичного відхилення. Велике число генів наштовхує на думку про те, що для боротьби із зайвою вагою доведеться проробляти не одне рішення. Наступним кроком учених стане визначення функцій виявлених генів і механізмів, підвищення толерантності до ожиріння.

Схожі записи:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *